Казус Романа Безсмертного став явним проявом протистояння еліт

Український політикум недавно був неабияк здивований раптовим призначенням Романа Безсмертного в переговорну групу Мінського процесу і ще більше здивувався його раптовим звільненням. Більшість так і не зрозуміли, що це було. Тим більше, що фігурант нібито при обидва президентські укази дізнався з преси і ніяких особливих дій не здійснював. Залишимо ці твердження, як і саму персону Бессметного за дужками, а спробуємо розібратися в самому феномені цих апаратних дій.

Нам невідомо чи в курсі цієї інтриги сам Безсмертний чи ні, але вся справа все більш проявляється в конфлікті «різних під’їздів» Банкової. За аналогією з «вежами Кремля» навколо Путіна, навколо Зеленського виникли свої групи впливу, які намагаються продавити як найбільш вигідні для себе призначення, так і задати свої алгоритми поведінки Банкової. Ось казус Безсмертного і став таким явним проявом протистояння. Його призначення в переговорну групу було насправді спробою заручитися підтримкою однієї впливової групи лобістів в боротьбі офісу Президента з екс-Президентом.

Одна вельми впливова, але дуже не публічна особа тісно пов’язана з Семом Кисліним, котра давно підтримує Безсмертного (хто це ви легко можете встановити самі, вивчивши біографію останнього) запропонувала кандидатуру Романа як відмінного каналу з обміну інформацією між сторонами. Для додання цим контактам видимості мотивованих і було вироблено це призначення. Воно давало можливість Безсмертному легітимно спілкуватися з найвищими представниками ОП.

Однак дуже швидко стало ясно, що цінність даних Сема Кисліна дуже умовна, а їх розкрутка в пресі може викликати грандіозний скандал, який вдарить не тільки по екс-Президенту і його оточенню, а й за сьогоднішніми «командирам». (Ми про це повідомимо пізніше). Крім того досить жорстко на цей кадровий демарш відреагувала група Кучми-Пінчука, які досить швидко зрозуміла, хто реально стоїть за цим призначенням. В результаті комбінацію довелося екстрено згорнути, Безсмертний знову повернувся до статусу «лицаря без страху і докору», а ОП «звалив» все на Кучму.

Але, як то кажуть, «ложечки знайшлися, а осад залишився», здивування від таких екстрених відставок після раптових призначень досить серйозно вдарило по авторитету Банкової.

Стає ясно, що відсутні опрацювання серйозних кадрових рішень, замість політично осмисленого підходу, залишається класичним бізнесовий. А саме — коли до однієї мети посилають кілька гінців, хто перший добіжить, та ще й однією дією намагаються вирішити відразу кілька завдань. Ну і катастрофічнім залішається кадровий голод нової команди. Однак радує інший факт, що в ОП досить легко виправляють помилки, не зациклюючись на невдачах и не стоять «на смерть», коли бачуть, що перед ними стіна. Так що є в усьому цьом і плюси і мінуси, але висновки робити треба …

Leave a Comment

Your email address will not be published.