Партійна лоторея для кандидатів у депутати ВР

Ідеалізувати нинішні списки не варто. Та все ж прогрес очевидний

Принаймні, списки партій, що були представлені на днях, показують значно вищий рівень уваги до громадської думки. Вищий, ніж у 2014 році. Про все, що було раніше, я взагалі мовчу.

Якщо і виникає хтось одіозний, його «депортують» на «мажоритарку». Бо всі розуміють: кожен «зашквар» (це слово я не люблю, але тут воно максимально доречне) буде предметом довгого і неприємного обговорення.

Так, ідеалізувати нинішні списки не варто. Тут чимало «випадкових людей». Жодного нормального добору кандидатів у рамках пануючої партійної системи бути не може. Це як гра у лотерею.

Список «Слуги народу» апокаліптичних очікувань не виправдав та все ж прогрес очевидний. До речі, список «Слуги народу» апокаліптичних очікувань «прогресивної громадськості» не виправдав. За принципами комплектування він набагато більше нагадує «Голос», а не «ОПЗЖ». Це, знову ж таки, не значить, що він якісний, але точно не такий, яким можна «лякати дітей».

Так або інакше, ми рухаємося вперед, і нинішні списки виглядають максимально якісними, що можливо за сучасного розвитку політичної системи. Нічого кращого без радикальної зміни партійного будівництва і появи реальних партій як масового явища, а не одиничного, не буде. Бо це партії мають відбирати людей у власні списки, а не «ейчари» або «ліфти».

Петро Олещук — політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка

Leave a Comment

Your email address will not be published.